У всій квартирі лише стара не занепадає духом. Вона згадала давні часи й зайнялася брудною, чорною роботою. Щоп'ятниці вона миє в  євреїв у позичковій касі підлогу, щосуботи ходить до купців прати, й щонеділі, зранку й й до вечора, бігає містом, розшукуючи благодійниць. Щодень у неї якась робота. Вона і пере, і підлогу миє, і новонароджених приймає, і сватає, і злидарює. Щоправда, і вона не відмовиться випити з горя, але й напідпитку пам'ятає про свої обов' язки.
На Русі багато таких міцних старих, і скільки добра на них тримається!

Напившись чаю, Васько вкладає до торби свої книги і йде за піч; тут поруч із бабусиними сукнями має висіти його пальто. За хвилину він виходить з-за печі й питає:
