"Найспекотніші місця у пеклі призначені для тих, хто у часи кризи зберігав нейтралітет".
— Данте Аліг’єрі, відомий експерт з пекла (закреслено)
— Джон Ф. Кеннеді, перекручувач цитат

Особливим випадком сигналізування дорослості, що вартий окремої уваги, є прояв нейтральності або відкладеного судження, мета якого є — сигналізування зрілість, мудрість, неупередженість або просто кращу точку зору.

Прикладом такої поведінки може бути шкільний директор, який приймає рішення стосовно двох дітей, котрі влаштували бійку на шкільному майданчику. Такий директор суворо говорить: "Не має жодного значення, хто розпочав бійку, що *має* значення, це те, хто її припинить" (інший варіант: "хто буде розумніший припинити бійку").
Звісно, хто саме розпочав бійку має *величезне* значення. Директор може не мати доступу до надійної інформації щодо цього критичного факту, але, у такому випадку, він має казати саме це, замість відкидання важливість факту того, хто саме завдав першого удару. Нехай один із батьків спробує вдарити директора, і ми подивимось, наскільки переконливим суддя вважатиме аргумент “не має жодного значення, хто розпочав бійку”.
Але для дорослих, бійки, влаштовані дітьми, — це просто незручність, і, з точки зору комфорту дорослих, немає жодної різниці, хто саме розпочав бійку, бо все, що має значення з цієї точки, — якомога скоріше припинення бійки. 

Я вважаю, що схожа динаміка обумовлює випадки у міжнародній дипломатії, де Великі Держави суворо наказують меншим групам припинити битися просто зараз. Для Великих Держав немає жодного значення, хто розпочав бійку, хто провокував або хто непропорційно відповів на провокацію, — тому що для Великих Держав тривала незручність є лише функцією тривалого конфлікту.
"Та що, невже Ізраїль та Хамас не можуть просто ладити між собою?"

Це саме те, що я називаю "прикидатися мудрим”. Звичайно, існує багато способів сигналізувати мудрість. Але намагання сигналізувати мудрістьшляхом відмови робити припущення, відмови аналізувати докази, відмови виносити вирок, відмови ставати на той чи інший бік, залишаючись вище всіх цих розбратів та дивлячись згори поблажливим поглядом, словом, нічого не роблячи і нічого не кажучи, — мені здається особливо претензійним.

Пауло Фрейре казав: "Залишатися осторонь конфлікту між сильним та слабким не означає бути нейтральним, це означає приймати сторону сильного". Дитячий майданчик — це чудове місце бути хуліганом і дуже неприємне місце бути жертвою. Так само у міжнародній політиці: світ, у якому Великі Держави відмовляються приймати сторони, вимагаючи лише негайного припинення бойові дії, є чудовим місцем для агресорів та дуже неприємним місцем для тих, проти кого спрямована ця агресія.
Зрозуміло, у такому світі *зручно* бути Великою Державою або шкільним директором.
