Обертони гімназійної гармонійності
 Враженнєве передслів’я відсебеційною мовою –
“українського емоційного есперанто” (за влучним висловом Ліни Стефанюк)


Вельмишановний читачу! “Усе на світі зігрівається від сонця й серця”... У літеплі Твоїх долонь — книга-спомин, книга-сповідь, книга-співтрепеття сердець Учителя й Учня “Мозаїка педагогічних буднів”. Величальна словесно-чуттєва кантата ювілейному душеповінню: Калуській гімназії, створив Дмитро Бахматюк і назвали Його іменем, 30 славних років! Гармонічним обертонням (гармонією гармонік — навчально-виховним трепетанням щодення) з минулого в прийдешність пульсує вона, бо частОти їхньої справдешньої щирості в енну кількість разів більші від частотИ коливань-хвилювань зігрітих любов’ю сердець… Це працелунке признання альма-матері розпросторювалося в щоденній глибинно-проникливий робітні педагогині (через безпосередню вчительсько-словесницьку, адміністративно-методичну практики (упродовж 2000–2008 років), людини, що віртуозно володіє даром відчуття духу, унісонного серцебиття й снаги педагогічного колективу Калуської гімназії, – заслуженої вчительки України Ліни Миколаївни Стефанюк. “Педагогіка — це поезія, яку я люблю, це дорога до людини, яка росте на моїх очах… Завдання моє — навчити її побачити, що людина, як Всесвіт, безмежна, і все, що їй дано від природи, – основа, на якій кожен сам вибудовує своє життя”, – зізнається у своєму одкровенному “Біографічному есе” педагогиня-авторка.
“Вона може бачити те, що осягається на рівні витонченої інтуїції, гострого розуму й високого емоційного піднесення”... У нашому колективі лише їй даровано Господом так майстерно відчути й розчути обертони окремішності кожного/кожної, з ким спільнодіє, й оприявнити їхню справдешню висоту, бо вважає, що “педагог — це  той, хто передусім любить людину, щоб  мати право доторкатися до її серця та навчати  думати, творити. Любити — з цієї дії та стану починається вчитель”... І віртуоз розпізнання обертонів гармонійності довкілля!
Вельмишановний читачу! Насолоджуйся словесно-мозаїчними яскравими портретами педагогів гімназії, життєвими ситуаціями, повчальними учительськими буднями (рубрики “Приховане стає неприхованим. Нариси про вчителів”, “Ювілярій. Світлини: профіль та анфас (портрети колег у віршах та прозі)”), викладені в афоризмах та притчах, у нарисах та поезіях у філософському, ліричному й гумористичному обрамленні.
Вельмишановний читачу! Розкошуй у таїнах учнівської творчості — диво-хвилинах уроків, укарбованих у невеликих роботах різних жанрів  (рубрика “Ужинки з уроків рідної мови”).
Обертонами гімназійної гармонічності, оприявленими в цьому виданні, має можливість насолодитися кожен/кожна, хто хоче пізнати, як навчати й навчатися, як майстерно осягнути рідне слово — величину національно-духовного безмежжя крізь авторські мислепорухи “діалогічної абетки з педагогічними ремінісценціями”.
Вельмишановний читачу! У літеплі Твоїх долонь — книга-спомин, книга-сповідь, книга-співтрепеття сердець… Призволяйся!

Заслуханий-задивлений у музикослів’я педагогічне колега
Віталій Півторак,
учитель-словесник, учитель-методист,
тренер-експерт всеукраїнських
та міжнародних програм
