— Я? Сімдесят п'ять карбованців, окрім нагородних... Крім того, ми маємо, дохід від свічок і зайців.

— Полюванням займаєтесь?

— Ні, зайцями в нас називають безквиткових пасажирів. Зайці.

Минула ще одна хвилина в тиші. Стичкін (це прізвище таке, одна суцільна помилка) піднявся і в хвилюванні ходив  кімнатою.

— Мені молодої дружини не треба, — казав він, — я вже людина похила, мені треба така, котра... ну, наче... спокійна й солідна... і наче вашої комплекції...

— Бог його зна, що ви кажете... — засміялась сваха, закриваючи хусткою своє бурякове обличчя.

— Що ж довго думати? Ви мені близькі до серця й для мене ви підходите вашими якостями. Людина я позитивна, твереза, і якщо вам подобаюсь, то... чому б і ні? Дозвольте вам зробити пропозицію руки і серця!

Сваха аж проплакала, засміялась, і на знак своєї згоди, почокалась зі Стичкіним.

— Ну, — сказав щасливий оберкондуктор, — тепер дозвольте вам пояснити, якої я бажаю від вас поведінки й способу життя... Я людина сувора, солідна, позитивна, тому бажаю, щоб моя жінка була теж сувора і розуміла, що я для неї опора й підтримка.
