Знайомитися з установами художнього профілю я почала з Національного художнього музею України. Фейсбук-сторінка активно знайомить свою аудиторію з його проєктами. Лише за час самоізоляції NAMU було проведено онлайн-проєкт “Травень Кричевського", редизайн меценатської програми “Леви музею”, флешмоб #myworkplaceisart, який залучив художників показати свої майстерні в період карантину. Окрім того, NAMU активно співпрацює з іншими інституціями художнього профілю (наприклад, участь у проєкті “Музей на карантині” від PinchukArtCentre, допомога з розробкою уроків мистецтва для Всеукраїнської школи онлайн та участь у всесвітньому фестивалі MuseumWeek). Помітним є прагнення до створення та залучення сучасні формати діалогу між установою та відвідувачами (про що свідчить минулорічний ребрендинг музею та активна діяльність інституції в онлайн-просторі). З інтерв’ю Оксани Баршинової (заступниці генерального директора з експозиційно-виставкової діяльності) дізналась, що наразі музей займається оновленням вебсайту з ціллю зробити його якнайзручнішим. Сьогодні головним вектором розвитку музею є створення філії сучасного мистецтва, тобто простору, що дозволить глядачам краще ознайомитись із колекцією NAMU.

Наступним пунктом плану був Музей мистецтв Богдана і Варвари Ханенків. Музей пропонує віртуальний тур, що складається з двох частин: прогулянки експозиціями історичного дому Ханенків (можливість ознайомитись з європейським мистецтвом 14-19 століть, ранньовізантійськими іконами 6-7 століть, мистецтвом Давнього світу) та прогулянкою домом Сахновських (де знаходиться мистецтвом Китаю, Японії, Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії, ісламу, індуїзму та буддизму). Значною перевагою є представлена на сайті повна колекція музею, з детальною інформацією про всі експонати (окрім звичного матеріалу про автора, назву й датування, яким обмежуються більшість попередніх онлайн-архівів, музей Ханенків зазначає ще й джерело надходження, розділ колекції та, що особливо сподобалось, коментар куратора). Цікаво було ознайомитись із програмами та активностями музею, які абсолютно різні за форматами, тематичними фокусами та цільовою аудиторією. Установа працює над забезпеченням інтерактивності та мультижанровості заходів. Окрім того, це перший музей, який не лише надає інформацію, цікаву безпосередньо екскурсантам, а й інформує про послугу експертизи творів мистецтва і надає достатньо матеріалу для преси. Важливою перевагою вебсайту Ханенків є наявність функції вибору зручної для розуміння мови та перегляду сторінки людям з вадами зору. Не викликала суттєвих зауважень й експозиція музею, етикетаж новий та зручний для прочитання, будівля не потребує внутрішнього ремонту (хоча, на жаль, я не помітила інклюзивності в інтер’єрі). Загалом, установі вдається зберегти автентичну атмосферу (яка відчувається навіть під час віртуальної прогулянки), а також підтримувати сучасні тенденції та якісно реагувати на запити аудиторії.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва має надзвичайно цінну та багату колекцію, проте помітною є проблема з презентацією та позиціюванням установи. Пропоную залучити до проєктів молодь, зробити акцентування на зовнішній модернізації, що допоможе привернути увагу й до внутрішнього, тобто самої культурної спадщини, яка має бути цікавою та доступною для пізнання не лише музейним співробітникам, а й суспільству. Адже музей — це не омертвілий храм, а територія вільного обміну досвідом, потужний ресурс ідей і толерантності.



Виставка “Спецфонд”, з якою нам запропонували ознайомитись, є яскравим прикладом необхідності та продуктивності партнерства музеїв між собою (організатори проєкту назвали це “перекличкою між NAMU та Одеським художнім музеєм”). З перших “кроків” віртуального туру я була неприємно вражена станом будівлі. Проте, зацікавившись роботою ОХМ, я натрапила на їхні нещодавні проєкти і була щиро здивована проведеними за такий короткий проміжок часу ремонтними роботами. Наразі OХМ, як на мене, є взірцем музеїв художнього профілю в Україні.



Отже, художні музеї за своїм рівнем інтегрованості в суспільство достатньо сильно відрізняються від музеїв попередньо досліджених профілів. Можливо, причинами такого явища є молодший персонал, який залучає новітні технології в роботу музею та наявність конкуренції у вигляді приватних художніх галерей, що забезпечує рух до сучасних стандартів. Та, на жаль, у реаліях сьогодення відчувається втручання та тиск з боку держави у функціонування музеїв. Через що вони вимушені боротися за право існування замість того, щоб витрачати ресурси на розвиток цінностей гуманізму та пізнання про світ, які закладали їхні фундатори.
