Він відраховує п'ять п'ятидесятидоларових банкнот і тримає їх у руці.

"Принесіть квитанцію", — каже він Біддлу.

Я підписав квитанцію і мер передав мені гроші. Я обережно поклав їх до внутрішньої кишені.

"Тепер робіть свою справу, офіцере", — каже мер, посміхаючись зовсім не як хвора людина.

Пан Біддл кладе свою руку на мою.

"Ви заарештовані, докторе Во-гу, кличка Петерс, — каже він, — за лікарську практику без законного дозволу".

"Хто ви?", — запитую я.

"Я скажу вам, хто він, — каже пан мер, підводячись із ліжка. — Він детектив із медичної спілки штату. Він переслідував вас у п'ятьох округах. Учора він прийшов до мене, і ми придумали цей план, щоб вас упіймати. Гадаю, ви вже більше не будете лікувати в цих місцях, пане Факір. Що то в мене було,  ви казали, лікарю?, — сміється мер, — комплекс — ну, напевно, все одно не розм'якшення мозку".
