Скрудж ніколи не забарвлював ім'я старого Марлі. Воно й було там, після стількох літ, над вхідними дверима — "Скрудж та Марлі". Фірму знали як "Фірма Скруджа та Марлі". Інколи новачки в бізнесі звали її "Скруджа Скруджа", іноді - "Марлі", та він відкликався на обидва ймення. Вони були однакові для нього.

Ах! Яким же скупим був сей Скрудж! Чавильний, смикливий, хапливий, дряпливий, давучий, старий грішник! Твердий і гострий, мов кремінь, з якого жодна криця ще не викресувала вогню; потаємний, замкнений у собі та в'юнкий, мов осетр. Холод усередині нього заморозив його давні якості, скрутив носа, втягнув щоки, зробив похмурим; очі стали червленими, а тонкі губи — синіми; і промовляв він різко своїм хрипким голосом. Паморозь покривала його голову, брови та гостре підборіддя. Він завжди носив у собі ту низьку теплоту, охолоджував офіс свій у жаркі дні і не понижав її на 'дин ступінь навіть на Різдво.
