Єгор  Іванович швидко озирнувся і сплеснув руками.

— А де ж це саме ... чим грітись, га?—- запитав він, злякано дивлячись то на губернатора, то на архієрея. - Ваша величносте! Владико святий! Чай, і мадам замерзли! Треба чого-небудь! Так неможливо!

Всі замахали руками, стали говорити, що вони приїхали на каток не для того, щоб грітися, але голова, нікого не слухаючи, відчинив двері і закивав комусь зігнутим у гачок пальцем. До нього підбігли артільник і пожежний.

— Ось що, біжіть до Саватіну, — пробурмотів він, — і скажіть, щоб якомога скоріше надіслав сюди того ... Як його? Чого б такого? Стало бути, скажи, щоб десять склянок прислав ... десять склянок глінтвейну ... найгарячішого, або пуншу, чи що ...

У павільйоні засміялися.

— Знайшов, чим пригощати!

— Нічого, вип'ємо ... —бурмотів голова. — Стало бути, десять склянок ... Ну, ще бенедиктинцю, чи що ... червоненького вели зігріти пляшки дві ... Ну, а мадам чого? Ну, скажеш там, щоб пряників, горішків ... цукерок якихось там, чи що ... Ну, йди! Жваво!
