Ґрета Тунберг: “Наш дім горить”
Всесвітній економічний форум (ВЕФ) у Давосі (2019)
Наш дім горить. Я тут, аби сказати, що наш дім горить. За даними МГЕЗК (Міжурядова група експертів з питань змін клімату), у нас залишилося менш ніж 12 років до того моменту, як ми втратимо можливість виправити свої помилки.
За цей час ми повинні добитися нечуваних змін в усіх сферах суспільства, які включають також зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу хоча б на 50%. І зверніть увагу, будь ласка, що ці дані не включають в себе  того аспекту що всі країни, які є учасниками Паризької угоди 2015, повинні виконувати зобов’язання, встановлені цією угодою, що є необхідною умовою, аби Паризька угода 2015 мала вплив на глобальному рівні. Також дані, подані вище, не включають в себе ані критичних факторів, ані циклів зворотного зв’язку, як, наприклад, надзвичайно стійкий газ метан, який викидається в атмосферу в результаті танення вічної мерзлоти в Арктиці.
У таких місцях, як Давос, люди люблять розповідати історії свого успіху, але цей їхній фінансовий успіх дорого коштує усьому людству. І коли мова йде про зміну клімату, ми повинні визнати, що ми зазнали невдачі. Усі політичні рухи у тій формі, в якій вони існують зараз, зазнали невдачі. Зазнали невдачі і ЗМІ — у тому, щоб добитися масового усвідомлення проблеми. Але для людини розумної, як біологічного виду, це ще не кінець. Так, ми рухаємося у напрямку провалу, але у нас ще є час, аби змінити хід історії. У нас ще є час, аби все виправити. Усе так само в наших руках. Але якщо ми не визнаємо ті невдачі, до яких призвели наші діючі системи, у нас, швидше за все, немає шансів.
Ми на порозі такої катастрофи, яка потягне за собою небачені страждання для величезної кількості людей. І зараз не час говорити ввічливо чи зациклюватися на тому, що нам можна або не можна говорити. Зараз час говорити чітко. Вирішення проблеми кліматичної кризи є найважливішим та найскладнішим викликом, який будь-коли стояв перед людиною розумною.
Однак, головний шлях вирішення настільки простий, що навіть маленька дитина може його зрозуміти. Ми повинні зупинити викиди парникових газів в атмосферу. І ми це або робимо, або ні. Ви кажете, що нічого у цьому світі не ділиться на чорне і біле, але це брехня, дуже небезпечна брехня. Або ми запобігаємо підвищенню середньої температури поверхні Землі на 1,5 ℃, або ні. Або ми уникаємо ініціювання цієї безповоротної ланцюгової реакції, яка не піддаватиметься контролю людства, або ні. Або ми приймаємо рішення продовжити існувати як цивілізація, або ні. Простіше не буває.
Коли говоримо про виживання, не існує ніяких “сірих зон”. Зараз у кожного з нас є вибір. Ми можемо вжити трансформаційних заходів, які гарантуватимуть безпечні умови існування для людства у майбутньому, або ми можемо продовжувати займатися своїми справами і зазнати невдачі. Це залежить від вас і від мене.
Дехто каже, що нам не слід займатися активізмом. Натомість нам слід покластися на наших політиків і просто голосувати за зміни. Але що нам робити, якщо у політиків немає такого бажання? Що нам робити, коли потрібної політики ніде не видно?
Тут у Давосі, так само, як і в будь-якому іншому місці, усі говорять про гроші. Здається, що гроші та економічний ріст — єдине, що нас турбує. Й оскільки кліматична криза — це криза, яку ні разу не розглядали як кризу, люди просто не усвідомлюють масштабу наслідків, які несе за собою наше повсякденне життя.
