Хочу в Португалію — пити портвейн і їсти паштейші й тонни морепродуктів, дивитися на океан і красиву плиточку. А ще хочу в Бельгію — їсти бельгійський шоколад і пити бельгійське пиво, ходити по музеях і старезних пабах. У Таїланд, В'єтнам і на Балі — купатися, засмагати, їсти місцеву лапшу та свіжі фрукти, й фотографувати мільйон красивих фото. В Єгипет теж хочу — теж купатися, засмагати, дивитися на рибок, кататися на квадроциклі, відвідати пустелю й піраміди. І в Ізраїль — ходити старими вуличками Єрусалиму й тель-авівськими хіпстерськими містяками, їсти хумус, фалафель і лабне. Хочу в Грузію на вино і хачапурі. В Ісландію! На все! Пити ісландську горілку, сидіти в теплому гейзері, ходити босими ногами по чорному піску, залізати на льодовики й вулкани.

В Париж! На круасани з капучіно, в Центр Помпіду, д'Орсе й Лувр! Їсти камамбер із рожевим вином на березі Сени, гуляти крученими вуличками Монмартра й дивитися на Єлисейські поля з Тріумфальної арки. Пройтися Дефансом, спробувати цибулевий суп та ескарго. Поїхати в Нормандію і їсти ескарго та сири там. Побачити відплив і приплив в Етрета і Мон-Сен-Мішелі. А потім у Ніццу. І Канни. І поки можна в Канни без лева. Потім поїду по лева.
