Виявилось, що Варенуха, як і Римський, не бачив мага. Вчора Стьопа ("мов навіжений", за словами Римського) прибіг до фіндиректора з написаною вже чернеткою угоди, негайно звелів її переписати і видати гроші. І маг цей змився, і ніхто його не бачив, окрім самого Стьопи.

Римський дістав годинник, побачив, що на ньому вже п'ять по другій, і зовсім знавіснів. Авжеж! Лиходєєв дзвонив приблизно об одинадцятій, сказав, що прийде десь за пів години, і не лише не прийшов, а й із квартири зник!

— У мене ж справи! — вже гарчав Римський, тицяючи пальцем у купу непідписаних паперів.

— А чи не втрапив він, як Берліоз, під трамвай? — казав Варенуха, приклавши до вуха слухавку, в якій чутно було густі, тривалі й абсолютно безнадійні сигнали.

— А добре було б... — ледь чутно крізь зуби сказав Римський.
