Мене лякає байдужість цих жінок. Це відбувається майже кожного дня, знову і знову. По суті, я до неї вже майже звик, але все одно кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую. Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артеме. Як у тебе справи на роботі? Які плани на майбутнє? Ти виглядаєш втомленим. Підемо, сходимо в кіно". 
Або: "Я вчора дивилася нову серію "Теорії Великого Вибуху", супер!". Або ще що-небудь. Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай. Але ні, ніколи. Сьогодні знову:
— Доброго дня. У вас картка є? Кульок потрібен?
