Мовчіть.  Мовчіть.  Мовчіть.  Мовчіть.
Думки мовчіть.
Досить, облиште мене, дайте мені спокій.
Думки вбивають.  Вони є твоїм духом, твоєю свідомістю, це єдине, що відрізняє нас від тварин.
Але все одно ми є просто складним видом хребетних, а дехто і безхребетний.
Ось і сум буття. Все занадто просто, але водночас і занадто складно.
Вони захоплюють твоє єство, середину кожної людини і керують світом.
Вони всюди, вони в тобі, ти і є думкою. Так, ти — думка і більш нічого.
А знаєте, коли саме думка володіє тобою, відкриває твоє єство?
Звісно, коли ти наодинці. Вона божеволіє, рветься на волю, не розуміючи, що вона безсила, її дім тут, у тебе в голові. Коли ти живий, думка ніколи тебе не покине, вона завжди буде танцюватиме вальс по звивинах твого мозку. Вона твій друг, твоя ідея і твій заклятий ворог.
