Тактика автопояснення є способом упрозорення мовцем значення власного раніше спродукованого висловлення мовцем, оскільки їхня іллокутивна сила спрямована на забезпечення коректного сприйняття слухачем раніше оприлюдненої інформації.
Автопояснення вводиться у дискурс одразу вслід за висловленням, що, на погляд його автора, потребує уточнення.
У конструктивному плані зміст автопояснювального висловлення включає не лише уточнення значення окремого конституенту попереднього висловлення або упрозорення його іллокутивної сили, але і спеціалізований сигнал на кшталт "What I mean is", "I mean", "What I want to say is ", "By this I mean ", "When I say … I mean".
Такі семантико-синтаксичні комплекси позбавлені смислового значення, проте спрямовані на вирішення ряду важливих метакомунікативних завдань: 1) привертання уваги до повідомлення; 2) акцентування коректного значення; 3) індикація налаштованості на мовленнєву кооперацію.
З психолінгвістичної точки зору, коментар стосовно значення власних слів, що не викликаний зовнішнім фактором слухача, є наслідком самостійного усвідомлення мовцем факту неоднозначності висловлення, тобто результатом рефлексії над власним мовленням.
Інакше кажучи, неодмінною передумовою реалізації тактики автопояснення є наявність у мовця метамовної компетенції, тобто здатності осмислювати й оцінювати сказане ним самим.
Цей уривок дискурсу є прикладом миттєвої оцінки Леонарда власного висловлення, яка актуалізується в дискурсі у вигляді метакоментаря про неоднозначність лексичного включення dinner та пояснення значення, яке він мав на увазі.
