Цікаву історію почув у лекції Роберта Аумана, мабуть, найвидатнішого з тих, хто живий, вченого в галузі теорії ігор. Лекція була про раціональність. Зрозуміло, що таке раціональність у теорії ігор (це здатність ідеально обирати найкраще рішення відповідно до уподобань). А що таке людська раціональність? Адже люди часто ведуть себе ірраціонально. Ауман пропонує ідею "раціональності на правилах". Правила формують поведінку людей і іноді змушують вести не так, як передбачає теорія. Він розказує історію про американських пілотів під час Другої світової. Було завдання бомбити Токіо, але найближчий аеродром був за 3000 км. Тому майже все місце у літаку займало пальне, для бомб залишалось зовсім небагато. Крім того, літаки інтенсивно збивали, ймовірність вижити після запланованих 25 вильотів складала 20%. Одного дня на базу прибув інспектор від уряду. Цей інспектор запропонував льотчикам наступну угоду. Замість 25 вильотів зробити один, але половина літаків стають квитком в один кінець, замість палива на дорогу назад туди кладуть більше бомб. Штука в тому, що він пропонував чесно розіграти, хто буде камікадзе. На його думку, пілоти мали погодитись, оскільки це давало їм кращі шанси на виживання. Але коли він поговорив із кожним з них окремо, КОЖЕН відмовився. Їхня мотивація була: я тут найкращий пілот, я виживу, навіть якщо інші загинуть. І це незалежно повторив кожен, тобто це не могло бути правдою. Чи це раціонально? Загалом так! Пілоти слідували правилу: в армії, яка воює, твоє завдання — пережити наступний день. І це виявилось правильним, через декілька тижнів американці взяли Іводзіму, і летіти до Токіо стало лише 700 км. Попередню місію пілотів скасували. Так працює раціональність на правилах (rule-based rationality), вона ґрунтується на досвіді.
До речі, в Україні люди, в основному, не довіряють уряду і державі, це ж теж раціонально?
