Що ж, горілка, закуска, діло ясне, та все ж на Стьопу без жалю не можна було дивитись: він геть не пам'ятав ніякого контракту, і, хоч встрель не бачив учора цього Воланда. Ні, Хустов був, а Воланда не було. 

 — Дозвольте поглянути на контракт, — попросив тихим голосом Стьопа. — Будь ласка, будь ласка. Стьопа подивився у папери і остовбенів. Все було на місці. По-перше, власноручний Стьопин розбитний підпис! Напис навскоси збоку рукою фіндиректора Римського із дозволом видати артисту Воланду у рахунок належних йому за сім виступів тридцяти п'яти тисяч рублів десяти тисяч рублів. Більше того: тут же розписка Воланда в тому, що він ці десять тисяч уже отримав! "Що ж це таке!?" — подумав нещасний Стьопа, і голова в нього пішла обертом. Починаються страхітливі провали в пам' яті!? Але, само собою, після того як контракт був пред'явлений, далі виказувати здивування було просто непристойно. Стьопа спитав у гостя дозволу на хвилину його покинути і, як був у шкарпетках, вибіг у передпокій до телефону. Дорогою він крикнув до кухні:
