Я виросла у родині, переважна більшість якої складалася із вчителів та вчительок. Частина з них була, судячи із розповідей, дуже переконлива у своїй роботі, а частина (зокрема й моя мама) – ненавиділа її. Не знаю, чи вплинуло це на моє бажання викладати, але точно відобразилося на тому, що сім'я не ставилася серйозно до моєї мрії.
Мені завжди хотілося бути вчителькою. Бажано, літератури. Ще краще — світової літератури. Ніколи не мала сумнів, що змогла б зацікавити дітей історіями про авторів та авторок, показати, як читати ці книги із захватом. Можливо, навіть змогла б надихнути їх прочитати більше за те, що радить програма.
Але як прийшов час до вступу в університет, під тиском жартів про зарплати вчителів, я вступила на філософію, а робочу мрію змістила на іншу роботу, що може впливати на сприйняття культури у людей — культурну журналістику.
Досі про це жалкую.
