Це почув наречений і спитав свою наречену, що вона цим хоче сказати. І тоді вона пояснила, що та дівчина була одягнена в сукню з льону, який наречена викинула. Як почув це наречений і зрозумів, яка лінива його наречена, на відміну від працьовитої бідної дівчини, залишив він її одну і пішов до іншої, з якою й одружився. Лінивий Гайнц бив байдики, і хоча більше йому не було чого робити, крім того як кожного дня пасти його єдину козу, ввечері, повертаючись додому після робочого дня, він зітхав. "Насправді це важкий тягар, — казав він, — а ще й виснажлива праця: козу із року в рік до пізньої осені виганяти в поле. Якби ж тоді можна було прилягти та поспати! Але ні, треба пильнувати, щоб вона молоді дерева не пошкодила, в сад через кущі не пролізла або, що гірше, не втекла. Як можна так жити в спокої та без тривог?!" Він сів і почав думати, як зняти йому зі своїх плечей цей тягар. 
