Господь Бог є владикою людського життя від його початку аж до самої смерті, адже наше буття — це власне результат творчої діяльності Отця. Тому, крім Нього, ніхто не в праві відбирати життя у людини. Проте як діяти особі, в руках якої буквально життя багатьох інших та рідної кровинки. І питання постає: або... або.
Саме такою є головна сюжетна лінія чеського короткометражного драматичного фільму “Міст”. На початку даної стрічки описується звичне, буденне життя самотнього батька та його сина Владика. Вже з перших сцен було помітно, наскільки великою і щирою є любов батька до своєї малечі, адже Владик — це все його життя, найперше й найголовніше для чоловіка. Восьмирічний хлопчик із щирою цікавістю бажає дізнаватись все більше й більше про навколишній світ, він виростає справжньою потіхою для батька: розумний, слухняний, знає, що тато — це найближча у світі людина для нього. Одного звичайного дня Владик попрохав батька взяти його із собою на роботу, адже та у останнього доволі цікава, він відчиняє мости залізниці. Цей день — це час кульмінації всього фільму, коли в певній мірі поєднуються долі трьох головних персонажів: батька Володимира, сина Владика та “сторонньої” дівчини-наркоманки Лінди. Ця фатальна мить: чоловік розвів міст, не знаючи, що поїзд їде; в той час син, побачивши це, вирішив допомогти батькові та поліз за терміновим важелем. Сталось непоправне: малий не дотягнувся й впав під міст. У цей момент батько постає перед найважчим у своєму житті вибором: податись рятувати сина та дозволити великій кількості людей загинути або ж врятувати потяг з останніми та затиснути свою рідну кровинку під мостом. Наслідки для кожної зі сторін є зрозумілими.
Як на мене, у даній сцені виникає така етична проблема, як моральність вчинку. Перш за все, вчинок — це дія свідома, раціональна і скерована на досягнення об’єктивної зміни речей у світі. Вчинок стає моральним за таких умов:
- метою є добро, із двох крайностей вибрати ту, що буде нести більше добра;
- мотивація — зберегти життя багатьом людям;
- нейтральні (неосудні) засоби — із цим аспектом і є проблема, адже у будь-якому із двох варіантів результатом буде смерть, а оцінювати, чиє життя є важливішим — одного маленького чистого дитяти чи сотень людей — ми не можемо, адже кожна істота є повноцінною та унікальною;
- морально-добрий результат — тут також простежуються дуалістичні настрої, адже тоді, коли Лінда, гріючи чергову дозу наркотиків, побачила вбитого горем батька, вона відчула його біль на собі, відкинула наркотики й вирішила почати нове життя, народила дитину й стала щасливою. Проте все ж цей “happy end” протиставляється загибелі маленького Владика.
Отож у даній ситуації для Володимира важливим є прийняти рішення, зваживши усі “за” та “проти”, для сина — прийняти батькове рішення, а Лінда повинна зробити правильні висновки із вчинку чоловіка та оцінити його.
Також, під час перегляду кінострічки, у мене виникло багато питань із альтернативами подальших дій головного героя, що потрапив у трагічну ситуацію. Я розумію, що моя обізнаність у ремеслі розвідника мостів на залізниці бажала б бути кращою, та, тим не менше, я хочу виділити такі три варіанти подальших дій Володимира:
- власне кинутись рятувати сина й дозволити людям загинути;
- покликати на допомогу, аби хтось побіг до Владика, або доручити іншому важіль, й самому витягнути сина;
- намагатись зупинити потяг, аби врятувати дві сторони.
Підсумовуючи все вищесказане, я можу зробити висновок, що другий варіант дій батька був би найкращим, та водночас розумію, що якби це лише було можливо, чоловік віддав би усе, аби скористатись шансом врятувати і сина, і людей у потягу.
