"Сьюді, я вірю, що колись намалюю Наполеонівську затоку".
Доктор повернувся після обіду, і Сью вийшла в коридор.
"Є шанси, —сказав доктор, стискаючи худу руку Сью, — з хорошим харчуванням ти переможеш. А зараз я маю маю побачити іншого пацієнта. Його ім'я Берман, я думаю він художник. Пневмонія. Він старий і слабкий чоловік та й випадок тяжкий. Я не вірю в нього, але сьогодні він переїжджає в лікарню для більшої зручності".
На наступний день доктор сказав Сью: "Вона поза небезпекою. Ти перемогла. Хороше харчування і догляд — ось і все".
Після обіду Сью повернулася до ліжка, де лежала Джонсі, і в'язала вовняний синій шашлик. І обійняла її рукою і подушки.
