Художник захоплюється першоосновами світу, серед яких особливо виділяє глину як фундаментальний цивілізаційний матеріал. На думку художника, глина сформувала людину як вид і як особистість, і для неї означає пам’ять, космогонічні міфи про народження Всесвіту, богів та самої людини, появу писемності, архітектури тощо.

«Ти ніколи не знаєш, що вийде, поки сам не дістанеш з печі і не подивишся. Смирення: випускаєш з рук щось тепле, рідне, а отримуєш доросле і мало не чуже. Як правило, в результаті виходить не зовсім те, що ти задумав, — впливає погода, настрій, атмосфера, безліч чинників».

Кераміка — це і технічне ремесло, і самостійна культура, і первинні креативні інстинкти людини. Автор також називає кераміку формоутворенням поза часом, посилаючись не так на страх перед зникненням себе як індивіда, як на намагання залишити спадщину, передати себе у вічність. На виставці показано два типи робіт автора: це скульптури та маски.

Керамічні фігури можуть нагадувати іграшкових коників, птахів та інших звірів. Водночас архетип дикого вільного скакуна, наприклад, добре відомий багатьом народам, — це прояв свободи, бігу, сили. Дещо інший посил відображений у скульптурах вершників — вони виглядають загрозливо, вороже. Кочовики здавна мають славу «людей без свого місця», напівдиких та жорстоких воїнів.

Маски, або як їх називає скульптор, личини — це ритуальні декоративні предмети, які часто використовувалися у різних обрядах (поховальних, бойових тощо). Вони також могли слугувати для відлякування злих духів та перевтілення на зображувану істоту.
