Дивно бачити офіціанта о п’ятій годині ранку,
який крокує порожнім проспектом.
По вбранню видно, що він з дорогого ресторану.
У нього таця, заставлена великими тарелями зі стравами
і гарними пляшками, явно не з водою.
Але в такий жаркий ранок хочеться лише води.
Ото якби він зашпортався і впав і порозбивав усі свої пляшки і тарілки,
Шуму було б: прокинувся б весь проспект — думаю я… і прокидаюсь.
