Ми проводимо вдома, думаю, половину свого життя. Більшу частину цього часу — уві сні, проте оселя відіграє важливу роль для нашої самоідентифікації та почуття комфорту. Відразу варто сказати, що люди різні, тому вибір між життям у окремому будику чи в квартирі теж індивідуальний.

Народившись у місті, в багатоквартирному панельному мурашнику, я досі надаю перевагу життю в квартирі. Воно має низку переваг: це безпека, мінімум хатньої роботи та можливість жити в місті. Перша ніч в окремому будинку під час поїздки до бабусі завжди лякає — що це шуршить за вікном? Може, хтось ходить двором? Якщо сюди проберуться злодії, сусіди можуть навіть не почути! У квартирі з сусідами поруч почуваєшся безпечніше. Другий аргумент за квартиру — це хатня робота. Будинок потребує більше догляду та прибирання, які люблять лише дуже дивні люди. Лагодити дах, сапати бур'яни на клумбі, нести відповідальність за стан фасаду — простіше жити в квартирі. І, нарешті, можливість жити у місті майже завжди означає життя в квартирі. Окремий будинок це або дорого, або за містом. Жодне особисте барбекю й гамак у дворі не варті маринування в транспорті по дорозі та з роботи.

Квартира має і недоліки: відсутність свого подвір'я та, можливо, тонкі стіни. Проте це і ком'юніті мешканців, і можливість ефективніше організувати побут, це дешевше та достатньо для невеликих родин. Підозрюю, жителі приватних будинків думають зовсім інакше.
