Однією з основних ідей футуризму постає синтетичний твір, тобто той, який покликаний передавати зовсім різні відчуття, викликати у читача цілком нові емоції, синтез — це зовсім інша, нова реальність у n-вимірному просторі (скільки галузей знань і мистецтв поєднаєте, стільки й буде у вашому творі вимірів), які ви можете сприймати усіма рецепторами: слухом, зором, нюхом... Та все ж чому такою революційною постає синтетичність?
По-перше, варто згадати політично-історичний контекст. Український футуризм виник і ширився у першій половині XX століття, тобто саме тоді коли було засновано СРСР, відомий факт, що союз — це та петля, яка зв’язує все можливе критичне мислення й не дає йому вирватись, якщо до цього не докладати особливих зусиль. Тут поширеним є однобічний розвиток, вузькоспеціалізованість, яка заангажовує людину в одне єдине русло. Тобто будь-який навіть мінімальний крок, додаткове поле зацікавленості, ще одна спеціальність у дипломі стає тим виходом із зони комфорту, який змушував думати (чого так не бажала бачити серед народу верхівка влади, мислячі люди —не ті, хто їм потрібно). І власне однією з новацій футуристів, які були тими, що чудово руйнували кордони заангажованості, став синтез мистецтв, тобто поєднання різних видів мистецтва в одному творі, письменники створювали гнучку поезію, художники — живописні поеми, у синтезі ми бачимо саме цю різнобічність, мультикультурність. Важливим є те, що футуристи створили якісно нове художнє явище, яке не зводиться до суми складових її компонентів.
Власне приклади цього синтезу можна наводити досить очевидні: екранізований роман Леоніда Скрипника “Інтелігент”, який був теоретиком і практиком у фотографії, кінематографії, керував кінолабораторією Одеської кінофабрики, й увесь цей багаж знань дуже яскраво прочитується у вказаному оповіданні. Крім цього, прикладом може стати не такий уже очевидний варіант —  синтезія знавця морської справи й  справи літературної Гео Шкурупія у новелі “Тисяча пройдисвітів”: використання термінів Норд-Ост, румби, шквал, шкіпер, абордаж, корма, боти, тіло письменник прирівнює до корабля, і, звичайно, садили моряка могли лише у трюм.
Врешті-решт, цікавим є те, що футуризм як напрям, спрямований у майбутнє, тут дуже вдало вцілів, адже саме зараз ми спостерігаємо те, як мистецтво, що синтезує, і наука цілком заполонили і замінили односторонність у даних галузях, й справді, те, що зародилось майже сотню років тому, чудово працює у сучасному світі.
