— Це не справжній бобер, а польський, — казав машиніст, — справжні бобри не бувають такими. По всій шапці, якщо бажаєте  знати, то ціна їй — п'ять копійок!

—Розумієте ви багато...— образився кондуктор, — п'ять копійок! А ми зараз спитаємо купця. Пане Малахін, — звертається він до старого, — як по-вашому: польський це бобер чи справжній?

Старий Малахін взяв у руки шапку з видом того, хто розумівся на своїй справі, обмацав хутро, понюхав, подув, і на суворому обличчі раптом з'явилась зневажлива посмішка.

— Це польська! — сказав він задоволено, — польська вона.

Почалась суперечка, кондуктор доводив, що на шапці бобер справжній, а машиніст із Малахіним намагались переконати його в протилежному. Під час цієї суперечки старий раптом згадав, для чого він сюди прийшов.

— Бобер бобром, шапка шапкою, а потяг стоїть, панове! — сказав він. — Що ж? Кого чекаємо? Поїхали!
