— Вітаю, тату!  — сказав він м'яким голосом, лізучи до батька на коліна і швидко цілуючи його в шию. — Ти мене кликав?

— Дозвольте, дозвольте, Сергію Євгеновичу, — відповів прокурор, усуваючи його від себе.  - Перш ніж цілуватися, нам потрібно поговорити, і поговорити серйозно ... Я на тебе сердитий і більше тебе не люблю. Так і знай, братику: я тебе не люблю, і ти мені не син ... Так.

Сергій пильно подивився на батька, потім перевів погляд на стіл і потиснув плечима.

 — Що ж я тобі зробив?  — запитав він у подиві, моргаючи очима.  — Я сьогодні у тебе в кабінеті жодного разу не був і нічого не чіпав.

— Зараз Наталя Семенівна скаржилася мені, що ти палиш ... Це правда? Ти палиш?

 — Так, я раз палив ... Це вірно! ..

— Ось бачиш, ти ще й брешеш до того ж, - сказав прокурор, хмурячись й тим маскуючи свою посмішку.  — Наталя Семенівна два рази бачила, як ти палив. Значить, ти викритий в трьох поганих вчинках: палиш, береш зі столу чужий тютюн і брешеш.  Три провини!
