— У них, хлопче, віспа.

Повернувшись до себе в палату, Павка сів на ліжко і став чекати лікаря, щоб іти з ним ловити чижів або поїхати на ярмарок. Але лікар не з'являвся. У дверях сусідньої палати ненадовго промайнув фельдшер. Він нахилився до хворого, у якого на голові лежав мішок з льодом, і крикнув:

— Михайле!

Сплячий Михайло навіть не поворухнувся. Фельдшер махнув рукою і пішов. В очікуванні лікаря Павло оглядав свого похилого віку сусіда. Старий не перестаючи кашляв і плював у кухоль; кашель у нього був протяжний, скрипучий. Павлу сподобалася одна особливість старого: коли він, кашляв, то вдихав у себе повітря, у грудях його щось свистіло і співало на різні голоси.

— Діду, що це в тебе свистить? — запитав Павка.

Старий нічого не відповів. Павка почекав трохи і запитав:
