Рюхина, обтяженого рушниками, зустрів Арчибальд Арчибальдович дуже привітно і негайно позбавив його від проклятих ганчірок. Не був би Рюхін таким втомленим у клініці і на вантажівці, він, напевно, отримав би задоволення, розказуючи про те, як усе було в лікарні, і прикрашаючи цю розповідь вигаданими подробицями. Але зараз йому було не до того, а окрім того, яким би мало спостережливим не був би Рюхін, — тепер після катування у вантажівці, він уперше гостро придивився в обличчя пірата і зрозумів, що той хоч і ставить питання про Бездомного і навіть вигукує «Ай-яй-яй!», але, по суті справи, абсолютно байдужий до долі Бездомного і нітрохи його не шкодує. «І молодець! І правильно!" — із цинічною, самознищуваною злістю подумав Рюхин і, обірвавши розповідь про шизофренію, попросив:

— Арчибальд Арчибальдович, водочки б мені...

Пірат зробив співчутливе обличчя, шепнув:
