Арестант тим часом продовжив свою промову, але секретар нічого більше не записував, лише, витягнувши шию, як гусь, намагався не вимовити ні слова.
— Ну, ось все і закінчилось, — говорив арештант, дивлячись на Пилата, — і я неймовірно цьому радий. Я б порадив тобі, ігемоне, залишити на деякий час палац і піти прогулятись пішки десь в околицях, ну хоча б у садах на Елеонській горі. Гроза почнеться, — арештант повернувся, зажмурився від сонця, — пізніше, ближче до вечора. Прогулянка принесла б тобі велику користь, а я із задоволенням супроводжував би тебе. Мені в голову прийшли якісь нові думки, які могли б, підозрюю, здатись тобі цікавими, і я із захватом поділився би ними з тобою, тим паче, що ти справляєш враження дуже розумної людини.
Секретар смертельно зблід.
