"Якби я була чоловіком, то оженилася б на тобі". Дивишся на людину, і розумієш, що можеш милуватися цією красою вічно. Таке відчуття в мене було в житті при спілкуванні із двома дівчатами. При тому, що я на 100% гетеросексуальна.

Перший раз то була якась знайома знайомої, із якою мені довелося їхати разом в громадському транспорті. Автобус їхав, а я мовчки вмовляла його: "Благаю тебе, їдь повільніше". Я розмовляла із нею про якусь дурню і розуміла, що мізків у цій черепній коробці рівно нуль. Але це було таким мало значущим. Я роздивлялася її неймовірне руде волосся, яскраве, наче мита морква. Очі в неї були інтенсивно-зелені, як весняна зелень. І все це фантастично контрастувало із світлою порцеляновою шкірою. Було трохи шкода, що вона настільки дурна, що навіть не хоче спробувати піти у моделі. Це поєднання шаленої тупості і приголомшливої краси  — вона була наче створена для цієї індустрії. Але дівчина працювала касиром у магазині.

Другий раз таке відчуття спостереження витвору мистецтва в мене було на останньому курсі університету. То була моя одногрупниця. В неї було чарівне обличчя, наче антична статуя ожила і почала розмовляти: спокійним, теплим голосом, від якого ти танув як шоколадка у теплих долонях. Господи, якою вона була прекрасною. Зрештою, коли я розглядала її весільні фото, я думала, який же ти щасливий, йолопе, хлопче, який зміг оженитися на цій чарівній дівчині.

А одного разу я побачила парубка у макдональдсі, він стояв на касі і приймав замовлення. Чесно, коли він посміхався і питав, що я бажаю придбати, я тільки й думала: "Хлопчино, що ти тут робиш?". Замовлення я розповідала наче в тумані, було важко зосередитися на їжі і не роздивлятися його лице. І навіть коли чізбургер виявився із цибулею (я замовила без), я не пішла сваритися і вимагати новий. Я просто виколупала ту срану цибулю зі свого бутера і здалека роздивлялася красеня на касі, ставлячи собі питання: "Чому він тут?"

Я розумію митців. Муза приголомшує і надихає. І, так, вона не від цього світу.
