Вихід чаклуна з його довгим помічником та котом, що виступав на сцені на задніх лапах, надзвичайно сподобався глядачам.
— Крісло мені, — неголосно наказав Воланд, і тієї ж миті невідомо як і звідки, на сцені з'явилося крісло, в яке сів чарівник. — Підкажи мені, шановний Фаготе, — впевнився Воланд у строкатого гаєра, що носив, скоріше за все, і другу назву окрім "Коров'єв", — як, по-твоєму, значно ж змінилося московське народонаселення?
Чаклун подивився на затишну, вражену появою крісла в повітрі, публіку.
— Звісно, так, месіре, — неголосно відповів Фагот-Коров'єв.
— Ти правий. Містяни значно змінилися зовні, я кажу, що і саме місто також, між іншим. Про костюми нема чого і казати, але з'явилися ці... як вони... трамваї, автомобілі....
— Автобуси, — поважно підказав Фагот.
Глядачі уважно слухали цю розмови, вважаючи, що він є прелюдією до чарівних фокусів. Куліси були заповнені артистами та робітниками сцени, і поміж їхніх облич можна було побачити напружене, бліде обличчя Римського.
