Рюхіну не хотілось нічого говорити, але прийшлося пояснювати.
— Секретаря Массоліту Берліоза сьогодні вечером задавило трамваєм на Патріарших.
— Не бреши ти, чого не знаєш! — розізлився на Рюхіна Іван, — я, а не ти був там! Він його навмисне під трамвай підкинув!
— Та при чому тут "штовхнув"? — сердячись на загальну безтолковість, викрикнув Іван, —такому і штовхати не треба! Він такі штуки може витворяти, що тільки тримайся! Він наперед знав, що Берліоз попаде під трамвай!
— А хто-небудь, окрім вас, бачив цього консультанта?
— У тому то й біда, що тільки я та Берліоз.
—Так. Яких же заходів ви приняли, щоб спіймати вбивцю? — тут лікар повернувся і кинув погляд на жінку в білому халаті, що сиділа за столом у сторонці. Та витягла лист і почала заповнювати пусті місця між рядками.
