Старовинний годинник у залі хрипко, точно застуджений, не б'є, а кашляє рівно десять разів. В їдальню входить кухарка Анна і  —бух господарю в ноги!

 — Вибачте заради Христа, Павле Васильовичу!  — каже вона, піднімаючись уся червона.

 — Вибач і ти мені Христа заради,  — відповідає Павло Васильович байдуже.

Анна тим же порядком підходить до решти членів сім'ї, падає в ноги і просить пробачення. Минає вона одну тільки Марківну, яку, як неблагородну, вважає недостойною поклоніння.

Проходить ще пів години в тиші і спокої... «Нива» лежить уже на дивані, і Павло Васильович, піднявши вгору палець, читає напам'ять латинські вірші, які він вивчив колись у дитинстві. Стьопа дивиться на його палець з обручкою, слухає незрозумілу мову і дрімає; тре кулаками очі, а вони у нього ще більше злипаються.

 — Піду спати...  — каже він, потягуючись і позіхаючи.
