Фіолетова спина труснулася, але, більш за все, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, що говорили російською Коров'єв і його знайомий.
 — Короші?  — суворо запитував фіолетовий покупець.
 — Світова,  — відповідав продавець, кокетливо ковиряючи гострим ножем під шкірою.
 — Короші люблю, поганий  — ні,  — суворо говорив іноземець.
 — Аякже!  — звеличено відповідав продавець.
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку.
 — Спекотно сьогодні,  — звернувся Коров'єв до молоденької, червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це.  — Скільки коштують мандарини?  — поцікавився тоді у неї  Коров'єв.
 — Тридцять копійок за кілограм,  — відповіла продавчиня.
 — Все кусається,  — засопівши, підмітив Коровйов,  — ех, ех...  — Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого:  — Їж, Бегемоте.
Товстун узяв свій примус під пахву, заволодів верхнім мандарином у піраміді, тут же зі скоринкою з'ївши його, взявся за другий.
