Повертаючись з цим багатством до себе в спальню, Маргарита Миколаївна встановила на трьохстворчатому дзеркалі фотографію і просиділа близько години, тримаючи на колінах зіпсований вогнем, перегортаючи його та перечитуючи те, що в ньому після спалення не було ні початку, ні кінця. "...Темрява, що прийшла зі Середземного моря, накрила невидиме прокуратором місто. Зникли висячі мости, поєднуючі храм зі страшною антонієвою башнею, опустилася з неба безодня та залила крилатих богів над гіподромом, хасмонійський палац з бійницями, базари, караван-сараї, перевулки, пруди... Пропав Єршалаїм – велике місто, що ніби не існувало на світі..."

Маргариті хотілося читати далі, але далі нічого не було, крім вугляної бахроми.

Втираючи сльози, Маргарита Миколаївна лишила зошит, лікті поклала на піддзеркальний столик та, відображаючись у дзеркалі, довго сиділа, не спускаючи очей з фотографії. Потім сльози висохли. Маргарита акуратно склала своє майно та через декілька хвилин воно знову було поховане під шовковими тряпками, і зі дзвоном у темній кімнаті закрився замок.
