— Чому?
— Чому? Дуже просто. Ви самі повинні розуміти. З якого дива мені над собою знущатися? Дивна справа. Хіба мені приємно бачити, як цей студент коло вас грає ролі? Бо я все бачу і розумію. З самої осені він до вас залицяється по-справжньому, а як у гостях сидить, то ви в нього уп'ялись очима, неначебто в янгола якого-небудь. Ви закохані в нього, для вас кращої людини немає, як він, ну і чарівно, нічого і розмови вести...
Полінка мовчить і в збентеженні водить пальцем по вітрині.
— Я все чудово бачу, — продовжує торговець. — Який же мені сенс до вас ходити? У мене самолюбство є. Не кожному приємно п'ятим колесом у возі бути. Чого ви питали-то?
