Двері розчинилися, і розпатлана, нага, але вже без будь-яких ознак хмелю жінка з несамовитими очима вбігла в кімнату і простягла руки до Маргарити, а та сказала велично:

— Тебе прощають.  Не будуть більше подавати хустку.

 Почувся крик Фріди, вона впала на підлогу долілиць і простяглася хрестом перед Маргаритою. Воланд махнув рукою, і Фріда пропала з очей.

 — Дякую вам, прощайте, — сказала Маргарита і піднялася.

 — Ну що ж, Бегемоте, — заговорив Воланд, — не будемо наживатися на вчинку непрактичної людини в святкову ніч, — він повернувся до Маргарити, — тож це не береться до уваги, я ж нічого не робив. Що ви хочете для себе?

 Запала мовчанка, і перервав його Коров'єв, який прошепотів у вухо Маргариті:

 — Алмазна донно, на цей раз раджу вам бути розсудливішою! А то ж фортуна може й вислизнути!

— Я хочу, щоб мені зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра, — сказала Маргарита, і обличчя її спотворилося судомою.
