У більповерсі почувся голос: «Ти чому тримаєш? Це моя! До мене летіла!» В інший голос: «Та не штовхай, я тебе сам так штовхну!». І тут почулось  плюща. У той час у більповерсі появився шлем міліціонера, із більповерху когось повели.

Взагалі тривога росла, і невідомо, у що б все влилось, якби Фашот не перестав грошовий дощ, враз подувши у повітря.
Двоє молодих людей, обмінявшись багатозначними веселими
поглядами, вітали з місць і прямо пішли в буфет. У театрі стояв шум, у всіх глядачів захоплено блищали очі. Так, так, невідомо, в що би все це влилось, якби Бенгальський не знайшов у собі сили і не поворухнувся б. Стаючись сильніша заволодіти собою, він потім ці потер руки і голосом найбільш голосніше заговорив так:

— Ось, громадяни, ми з вами бачили випадок так званого масового гіпнозу. Чисто науковий дослід, як на найкраще. Показуючи, що ніяких чудес і магії не існує. Попросим ж маестро Воланда разкрити нам цей дослід. Зараз, громадяни, ви побачите, як ці ніби грошові, папірчики зникнуть так само неочікувано, як і появились.
