Незалежно від повідомлення про ялтинського самозванця, Варенуха знову прийнявся розшукувати по телефону Степана де завгодно і, як і очікувалося, ніде його не знайшов. Саме тоді, коли Варенуха, тримаючи у руках слухавку, роздумував про те, куди б йому ще подзвонити, увійшла та сама жінка, що принесла і першу блискавку, і вручила Варенусі новий конвертик. Квапливо розкривши його, Варенуха прочитав надруковане і свиснув.
— Що ще? — нервово здригнувшись, запитав Римський.
Варенуха мовчки подав йому телеграму, і фіндиректор побачив у ній слова: "Благаю вірити покинутий Ялту гіпнозом Воланда блискайте каррозшуку підтвердження особи Лиходєєв".
Римський і Варенуха, торкаючись один одного головами, перечитували телеграму, а перечитавши, мовчки втупилися поглядом один на одного.
— Громадяни! — раптом розсердилася жінка, — розписуйтеся, а потім будете мовчати скільки завгодно! Я ж розношу блискавки.
Варенуха, не зводячи очей з телеграми, криво підмахнув у зошиті, і жінка зникла.
