Чудово, спідлоба Пилат свердлив очима в‘язня, і в цих очах уже не було затьмареності, в них з’явились відомі всім іскри.

– Я не запитав тебе, — сказав Пилат, — можливо, ти знаєш і латинську мову?

– Так, знаю, — відповів в‘язень.

Жовтуваті щоки Пилата зашарілись, і він запитав латинською:

– Як ти дізнався, що я хотів покликати собаку?

– Це дуже просто, — відповів в‘язень на латині, — ти водив рукою у повітрі, — в‘язень повторив жест Пилата, — ніби хотів погладити, і губи...

— Да, — сказав Пилат.

Мовчали, потім Пілат задав  питання грецькою:

— Отже, ти лікар?

— Ні, ні, — жваво відповів в’язень, — повір мені, я не лікар.

–– Ну добре. Якщо хочеш, щоб це було таємницею, хай буде. До справи це не має прямого відношення. Отже, ти стверджуєш, що не закликав зруйнувати... чи підпалити, чи в якийсь інший спосіб знищити храм?
