一 Вибачте, Алісо Осипівно, але я повинна вам сказати...про свою важку необхідність...
 Подивившись на конверт, француженка довідалась у чому справа, і вперше за весь час уроків її обличчя здригнулось і холодний діловий вираз обличчя щез. Вона, трохи зарум'янена і опустивши очі, почала нервово перебирати пальцями свій тонкий золотий ланцюжок. І Воротов, дивлячись на її засоромленість, зрозумів як який для неї був важливий рубль і як тяжко було б залишитись цей заробіток.

一 Я повинний вам сказати, 一 пробурмотів він, засоромившись ще більше, і в грудях у нього здрогнуло, він хутко сунув конверт у карман і продовжив: 一 Вибачте я...я залишу вас на десять хвилин...
І роблячи вигляд, що він зовсім не хотів відмовляти їй, а лиш попросив залишити її ненадовго, він вийшов в іншу кімнату і просидів там десять хвилин. І потім повернувся ще більше засоромлений, він зрозумів,що цей його вихід на короткий час вона може пояснити якось по-своєму, і йому було незручно.
