 — За три хвилини десятої,  — оголосив він.  — Була рівно десята година, коли ми розійшлись тут біля дверей ресторану.
 — Сподіваюсь, справи на Заході йшли добре?  — спитав поліцейський.
 — Ще б пак! Я сподіваюся, що Джиммі пощастило хоча б на половину. Він був свого роду нудним, хоча і хорошим хлопцем. Мені довелося змагатися з деякими найрозумнішими кмітливцями, щоб урвати своє. У Нью-Йорку усі розм’якають. Захід потрібен для того, щоб загострити людину.
Поліцейський покрутив дубинкою та зробив пару кроків.
 — Я піду. Сподіваюся, що ваш друг прийде. Коли він точно з’явиться?
 — Мушу сказати, що не знаю!  — сказав другий.  — Я почекаю його щонайменше пів години. Якщо Джиммі живий, він буде тут вчасно. До скорого, офіцере.
