Наступні дверь несла на собі короткий, але вже зовсім незрозумілий напис: «Перелигін». Потім у випадкового відвідувача Грибоєдова починали розбігатися очі від написів, що красувалася на горіхових Тьоткіна дверях: «Запис в чергу на папір у Поклевкіної», «Каса», «Особисті розрахунки скетчістов» ...

Прорізавши довжелезну чергу, яка починалася вже внизу в швейцарській, можна було побачити напис на дверях, в які щомиті ломився народ: «Квартирне питання».

За квартирним питанням відкривався розкішний плакат, на якому зображена була скеля, а по гребеню її їхав вершник у бурці і з гвинтівкою за плечима. Нижче — пальми і балкон, на балконі — сидить молодий чоловік з чубчиком, що дивиться кудись угору дуже-дуже жвавими очима і тримає в руці самописні пера. Підпис — «Повноцінні творчі відпустки від двох тижнів (розповідь-новела) до одного року (роман, трилогія). Ялта, Суук-Су, Борове, Ціхідзірі, Махинджаурі, Ленінград (Зимовий палац)». У цих дверей також була черга, але не надмірна, людей в півтораста
