Дивна дівчина: про що я можу говорити із нею? Що у нас спільного?
— Ну, скажи що-небудь... — просить вона.
Я починаю придумувати щось популярне, доступне для її розуміння. Подумавши, говорю:- Винищення лісу завдає значної шкоди Росії...
— Nicolas! — зітхає Варенька, і її ніс червоніє. — Nicolas, я бачу, ви уникаєте відвертої розмови...Ви ніби бажаєте казнити своїм мовчанням... Вам не відповідають на ваше почуття і ви хочете страждати мовчки, наодинці...це жахливо, Nicolas! — вигукує вона, рвучко хапаючи мене за руку, і я бачу, як її ніс починає пухнути. — Що б ви сказали, якби та дівчина, яку ви любите, запропонувала вам вічну дружбу?

Я бубоню щось недоладне, бо рішуче не знаю, що їй сказати... Даруйте: по-перше, ніякої дівчини я не люблю і, по-друге, для чого б мені могла знадобитися вічна дружба? По-третє, я дуже запальний. Машенька, або Варенька, закриває обличчя руками і каже стиха, ніби сама до себе:
