Він підійшов до ріки. Перед ним біліли генеральська купальня та простирадла, які висіли на перилах мостика... Він зійшов на мостик, постояв і без всякої потреби доторкнутися до простирадла. Простирадло виявилось шершавим та холодним. Він поглянув вниз на воду... Річка бігла швидко і ледве чутно журчала біля стін купальні. Червоний місяць відображався біля лівого берега; маленькі хвилі бігли по його відображенню, розтягували його, розривали на частини і, здавалося, хотіли віднести...

"Як безглуздо! Як безглуздо! — думав Рябович, дивлячись на воду. —  Як це все нерозумно!"

Тепер, коли він нічого не чекав, історія з поцілунком, його нетерпіння, незрозумілі надії і розчарування видавалася йому в ясному світі. Йому вже не здавалось дивним, що він не дочекався генеральського верхового і що ніколи не побачить тієї, що випадково поцілувала його замість іншого; навпаки, було б дивно, якби він побачив її...
