Ось у цьому лісочку, що за балкою, сталась, пане, історія. МІй покійний таточко, царство йому небесне, віз до пана п'ятсот цілковитих грошей; тоді наші і шепелівські чоловіки знімали у пана в оренду землю, так таточко віз гроші за пів року. Людина  він був богобоязливий, Письмо читав, і щоб прорахувати кого або образити чи, скажімо .... обжулити - це не дай бог, і чоловіки його дуже обожнювали, і коли потрібно було кого в місто послати — по керівництву, або з грішми, то його посилали. Виділявся він серед звичних, але, не в обіду сказати, сиділа в ньому малодушевна фантазія. Любив він муху пришибити. Бувало, попри кабак проїхати нема змоги: зайде, вип'є стаканчик — і забери ти моє горе! Знав він за свою цю слабкість і, коли громадські гроші віз, то, щоб не заснути або раптом не упустити, завчасно брав зі собою мене і сестричку Анютку.
