—А я знаю ... Ги-и! Я бачив…

— Що ти знаєш? — запитала мати.

Я ще єхидно подивився на Зіночку і Сашу. Треба було бачити, як спалахнула дівчина і які злі очі зробив Саша! Я прикусив язика і не продовжував. Зіночка поступово зблідла, зціпила зуби і вже нічого не їла. У той же день під час вечірніх занять я в обличчі Зіночки зауважив різку зміну. Воно здавалося суворішим, холоднішим, як ніби мармуровим, а очі дивилися дивно, прямо мені в обличчя, і, я вам даю чесне слово, навіть у гончих, коли вони наздоганяють вовка, я ніколи не бачив таких вражаючих, нищівних очей! Вираз їх я відмінно зрозумів, коли вона серед уроку раптом зціпила зуби і процідила:

— Ненавиджу! О, якби ви, бридкий, огидний, знали, як я вас ненавиджу, яка мені противна ваша стрижена голова, ваші вульгарні, відстовбурчені вуха!
