Скрудж зачинив вікно й оглянув двері, якими увійшов Привид. Вона була замкнена на два замки, як він замкнув її власними руками, і засуви були цілі. Він хотів сказати "Нісенітниця!", але зупинився на першому ж складі. Й так як від пережитого хвилювання, або від денної втоми, або від швидкоплинного погляду на невидимий світ, або від нудної розмови з примарою, або від пізньої години він дуже потребував відпочинку, то відразу ж ліг у ліжко, не роздягаючись, і негайно ж заснув.

СТРОФА ДРУГА.

ПЕРШИЙ ІЗ ТРЬОХ ДУХІВ.

Коли Скрудж прокинувся, було так темно, що, визирнувши з ліжка, він ледве міг відрізнити прозоре вікно від непрозорих стін своєї кімнати. Він намагався пронизати темряву своїми хорьковими очима, коли дзвони сусідньої церкви пробили чотири чверті. Так він слухав цілу годину.
