Наступного ранку я прийшов вчасно.{=>
} — О, пане Ріддле, — промовив я, коли той відкрив двері спальні. — І як там сьогодні дядечко?

— Значно краще, — відповів молодик.

— Блідість у мера зійшла, пульс у порядку. Я дав йому інші ліки, і він сказав, що біль щез.

— У такому випадку, — сказав я. — кілька днів проведете у ліжку і все пройде. Пощастило ще, що ви проїжджали повз Фішер-Гілл, пане мер, — промовив я. — Жодна з безлічі панацей, якими славиться традиційна медицина, вам би не допомогла. І раз вже криза минула і біль відступив, пропоную побесідувати про приємне. З вас — двісті п'ятдесят доларів. Без чеків, будь ласка. Ненавиджу писати своє ім'я на звороті майже так сильно, як і на чільному боці.
