Маргарита відкинула шторку і влетіла у вікно.

— Я боюся, — повторив хлопчик і затремтів.

— Не бійся, не бійся, маленький, — сказала Маргарита, намагаючись пом'якшити свій охриплий на вітрі злочинний голос, — це хлопчаки скла били.

— З рогатки? — запитав хлопчик, перестаючи тремтіти.

— З рогатки, з рогатки, — підтвердила Маргарита, — а ти спи!

— Це Ситник, — сказав хлопчик, — у нього є рогатка.

— Ну, звичайно, він!

Хлопчик подивився лукаво кудись в сторону і запитав:

— А ти де, тітко?

— А мене немає, — сказала Маргарита, — я тобі снюся.

— Я так і думав, — сказав хлопчик.

— Ти лягай, — наказала Маргарита. — Поклади руку під щоку, а я тобі буду снитися.

— Ну, снись, снись, — погодився хлопчик і негайно ліг і руку поклав під щоку.

— Я тобі казку розповім, — заговорила Маргарита і поклала розпалену руку на стрижену голову, — була на світі одна тьотя. І у неї не було дітей, і щастя взагалі теж не було. І ось вона спершу багато плакала, а потім стала зла ... — Маргарита замовкла, зняла руку  — хлопчик спав.
